Летим мы, часто время умоляя:
“Пожалуйста, пожалуйста постой!”
Но наша жизнь, короткая земная,
Не хочет что-то слышать нас с тобой.
Она навремя людям свыше дана
И связана с движением минут,
Что на Земле торопят неустанно,
Где бы ни жили мы, под небом, тут.
Торопимся, кого-то обгоняя,
Стараясь, может, что-то доказать.
А время, лишь секундами мигая,
Нам не даёт за ними успевать.
Мы тратим жизнь, нередко, так напрасно,
Считая: “Много время впереди...”,
Но время никогда нам не подвластно;
И мы везде плетёмся позади.
Уносит дни так, что и не заметить,
О прошлом позволяя повздыхать,
О том, что никогда уже не встретить,
О нас таких, какими нам не стать.
Назначил Бог всему земные сроки;
И Он ведёт контроль любых часов,
А нам, оставив здесь живые строки,
Дал время, в Нём, спасаться от грехов.
Влечёт нас время будущего тайной,
Из прошлого даря нам опыт лет;
И, оглянувшись, видим – не случайно
Пришли на Землю свой оставить след.
Как хочется, чтобы не стерли годы
Всё доброе, что в жизни совершим,
И с добротой подняться в неба своды,
В тот мир, что нами здесь непостижим.
Вячеслав Переверзев,
USA
Родился в Украине, на Донбассе, г. Горловка. Другой сайт: http://stihi.ru/avtor/slavyan68
Прочитано 1627 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.